Вітання професора Богдана Шевчика першокурсникам від імені професорсько-викладацького складу університету

Шановні здобувачі, колеги, батьки!

Сьогодні – важливий день. Для усіх присутніх тут і зараз почалася життєва ера спільної долі, де Провидіння вже написало перші слова на новій сторінці Книги вашого Життя. Вас поєднав Університет. І дні вашої юності, і світанки вашої весни пройдуть в алеях його інтелектуальних садів. Сузір’я ваших ідеалів народяться у келіях його бібліотек. Максималізм потреб вашого духа проросте з одкровень лекційних занять.
У суворий час кривавих викликів, де ціною життя стає жертва любові, показником гідності виступає воля до правди, оперта на розуміння істини. Воля до безсмертя проявляється через турботу про майбутнє. Сила цієї турботи включає віру і знання. Полум’я віри підтримують Збройні Сили України, а врожаї знань дозрівають на нивах свідомості в аудиторіях університету. І щоб майбутнє постало хлібом достатку, треба сьогодні сіяти зерно добірне, злаки найвищого сорту, удобрені вірою і освітлені мрією серця юних поколінь.
Щиро зичу вам, щоб зорі ваших мрій зійшли сонцем світанку душі у золоті здобутих знань. Щиро зичу вам – новому поколінню здобувачів мудрості – творчо здійснити вимогу неможливого: зібрати розпорошений у зневірі світ у єдності краси, у цілісності істини, у гармонії справедливості та в славі повноти здійсненого призначення, бо слава – мірило суду душі кожного у день найвеличніший, коли час стає вічністю буття безконечного.
Тож стань, юносте, естафетою весни безсмертя нації і тілом віри вибореної свободи. Нехай плодоносними будуть усі твої квіти. Нехай світлими будуть твої шляхи.

З безодні пекла йде руїна
Оскаленою пащею москви,
Щоб стерти з карти ім’я України,
Щоб знищити усіх нас до ноги.

Та дух народу, що пізнав свободу,
Не вернеться повторно до ярма.
В багні боліт не повзатиме зроду,
Бо небо є призначенням орла.

Степами шириться кривавий гомін волі,
І знов звучить Шевченків заповіт:
Учітеся! Бо Слово – то є зброя,
Що крила розгортає у політ.

З-під куполів Премудрості-Софії,
В обидва боки сивого Дніпра
Лісами і степами лине нині
Як символ віри: Слава Україні!